Свобода вибору як виклик: що насправді стоїть за профорієнтацією

268

Коли запитувати учнів початкової школи, ким вони мріють стати, діти навперебій починають вигукувати про свій вибір. На жаль, до закінчення школи цей запал часто зникає. Загалом старшокласники, далекі від дитячого ідеалізму, покладаються на «популярність» професії (не на ринку, а в мережах), на поради своїх друзів чи батьків. І це в кращому випадку. А, відповідно, обираючи ВЗО, часто діють за принципом – куди-небудь, де легше/ подалі від батьків/ закордон…

Ми далекі від думки, що вибір професії (однієї на все життя!) в епоху сучасного індивідуалізму – остаточний у житті молодої людини. Однак рішення, яке вона приймає, можливо, буде її першим дорослим кроком. Щоб зрозуміти усю вагу профорієнтаційного вибору, зробимо невеликий екскурс у минуле.

Сучасний світ індивідуалізму змушує нас брати на себе відповідальність за ключові рішення нашого життя, що є і благословенням, і прокляттям. Благословенням – бо вибір усе-таки за тобою. Прокляттям – бо не завжди ми до цього вибору готові. До речі, так було не завжди. У доіндустріальну епоху привілей вибору належав до неістотної меншості, а отже, була відсутня так звана соціальна мобільність, відповідно, тогочасна молодь навіть не мріяла про розкіш вибору професії. У селянина майже не було шансів вийти за рамки своєї та доєднатись до іншої верстви населення. Чоловіка або дружину для молодих людей теж обирали батьки, часто для отримання певної вигоди.

В індустріальну епоху у людей з’являється соціальна мобільність, адже міграція до великого міста відкриває багато нових можливостей, що розширює простір вибору. Тим не менше, багато людей, втрачаючи зв’язок із землею та стаючи простими ланками великого механізму на заводах та фабриках, відчувало себе нещасливими.

Чим активніше розвивається індивідуалізм та чим більше вибору з’являється у людини, тим важливішим стає вміння зазирнути у глибину себе. Тепер перед нами тисячі дверей – ми можемо обирати і професію, і партнера, і друзів, і хобі, і спорт, і навчання. Але як відкрити ті двері, що приведуть до щастя? Недивно, що сьогодні існують мільйони книг із психології, а на додачу подкасти, статті та відео. Ми дивимось художні фільми та рілси, бо впізнаємо там схожих на нас героїв. Ми говоримо із психотерапевтами та коучами, спілкуємося з однодумцями на бізнес-тренінгах, зі священниками. А все для того, щоб почути відповідь усередині себе. Бо самоусвідомлення – важлива основа вибору, який треба робити постійно, впродовж усього життя.

Чому мрія важлива у профорієнтації?

У 2024 році Київський міжнародний інститут соціології спільно з Мережею освітніх проєктів «МрійДій» провів масштабне дослідження, яке підтвердило: дитячі мрії часто визначають траєкторію дорослого життя.

Майже половина опитаних українців (48,9%) зізналися, що саме мрія допомогла їм налагодити дружні стосунки, 45,3% зазначили, що вона вплинула на вибір професії, а ще 43,7% обрали заклад освіти, орієнтуючись на дитяче прагнення. Таким чином, мрія – це не ефемерне бажання, а реальний інструмент довгострокової дії.

Не менш важливою є здатність мріяти про себе в майбутньому – у 25 чи 30 років. Це не лише ознака психічного здоров’я, а й ключ до формування мети. Саме це вміння – уявляти, ким я можу стати – дає дитині відчуття контролю, надії й сенсу.

Як обирають своє майбутнє підлітки у «МрійДій»? 

Мережа освітніх проєктів «МрійДій» охоплює освітні заклади різного рівня, зокрема це дошкілля, школи, центр розвитку українських дітей закордоном. Важливим нашим завданням було розробити профорієнтаційну програму, яка би ґрунтувалася на ефективних інноваційних методах роботи з молоддю.

Мета профорієнтаційної програми «МрійДій» – допомогти дітям зрозуміти себе в контексті динамічного світу професій і спланувати свій особистий розвиток так, щоб змогти самореалізуватися, зокрема професійно, у VUCA-світі. Погодьтеся, це кардинально інший підхід, аніж просте знайомство з професіями і «совкова» мантра про « вибір один раз на все життя». М’які навички, зокрема адаптивність, креативність, позитивне мислення допомагає молодим людям самореалізуватися незалежно від вибору конкретного фаху.

Тому основний принцип, який ми вкладали у нашу навчальну профорієнтаційну програму для старшокласників – розширити горизонти мрій і дієвий досвід молоді ще у школі. Філософія мрійдійності і лежить в основі нашої програми. Вона передбачає кілька етапів:

• Створення передумов до народження мрії: розширення світогляду учнів, розвиток їхньої уяви, пошук натхнення, що черпаємо з літератури, мистецтва, спорту, хобі, а також існування прикладу до наслідування та взаємодія з тими, хто є рольовими моделями.
• Усвідомлення себе, свого досвіду. Що любиш? / що хочеш? / що вдається найкраще?. Відповіді на ці запитання допомагають підвищувати самооцінку людини та відкривати «обрії» розуміння себе. На цьому етапі пропонуємо профорієнтаційне анкетування, опитування.
• Окреслення мрії та цілей, що випливають із неї. Навчаємо цього під час формаційного курсу від 1-го кл., знайомлячи з різними техніками перетворення мрії в ціль.
• Проєктування мрії на дію. Через проєктну діяльність, яку маємо як обов’язковий предмет від 1-го до 11 кл., вчимо школярів планувати кроки до досягнення цілей, прораховувати й ощадно витрачати ресурси та рефлексувати над досягненнями чи зоною розвитку; ці вміння допомагають і при виборі професії.

Важливо, що старшокласники «МрійДій» у Львові та Києві збагачують свій дієвий досвід через окремий курс англійською Career Time. Учні проходять профорієнтаційні тести і вчаться пізнавати себе, свої сильні сторони. Так само учні вчаться проходити співбесіди та інтерв’ю, писати мотиваційні листи. Викладають цей курс відомі фахівці у сфері HR.

Окрім того, маємо профорієнтаційний курс українською – у співпраці з університетами і провідними компаніями у Львові та Києві. Зокрема дуже хороше партнерство склалося у нас із Харківською школою архітектури та Українським католицьким університетом.

Навчити підлітка мріяти 

Згідно з дослідженням Фундації Олени Зеленської 70% підлітків в Україні не можуть назвати конкретну професію, в якій бачать себе у 30-річному віці. Цей показник вдвічі перевищує середнє значення у розвинутих країнах. Іншою проблемою, яку виявило дослідження, є спосіб визначитись з професією майбутнього. 74% опитаних спираються на розмову зі своїми батьками, обираючи спеціалізацію. Усього лише 3% опитаних підлітків проходили стажування, 7% мали зустрічі з кар’єрними радниками, 11%  відвідували екскурсії на підприємствах.

74% опитаних підлітків при виборі професії спираються на розмову з батьками. І це надихає, однак якими є ці розмови? Якщо батьки мають можливість показати своїй дитині світ професій, разом спробувати подорож у майбутнє та в глибину себе, обговорити цінності, якими керується людина, і потреби суспільства та своє місце в ньому, то такий спосіб профорієнтації дуже цінний.

На жаль, більшість батьків не має такої можливості. Тому й важливо, щоб якісну профорієнтацію учні здобували в школі за допомогою фахівців та розвинутої системи партнерства з університетами та компаніями, де дитина може пройти практику. Саме профільна школа, а не університет має бути тим місцем, де є інформація про фактичний попит на фахівців в Україні та світі.

Наступного року в Україні стартує реформа старшої школи. Нас чекає нелегкий шлях оптимізації освітньої мережі, впровадження нових програм, підвищення кваліфікації вчительства. Обирати, що вчити, щоб потім обирати, ким стати – гасло цієї реформи. Однак незалежно від вибору профілю і предметів, школа може стати маленьким тренувальним життєвим майданчиком, у якому можна помилятись, проявлятись, дуркувати, експериментувати, а головне – мріяти досхочу та чути не критику своїх мрій, а захоплення їх масштабом і висотою. Школа може погасити іскру мрії, а може роздмухати з неї вогонь.