Яким має бути ШІ у школі?
9
Забороненим інструментом? Помічником, яким можна користуватися всім і всюди? Чи технологією, для якої мають бути зрозумілі й чесні правила?
У МрійДій ми поки не поспішаємо давати остаточну відповідь. Бо перш ніж щось дозволяти чи забороняти, хочемо добре зрозуміти, як ШІ вже живе у школі і що він насправді змінює у навчанні. Почали з голосу дітей. Опитали понад 450 учнів 5–11 класів із різних регіонів України, в т. ч з двох шкіл «МійДій» й побачили дуже промовисту цифру: майже 97% уже використовують ШІ для навчання.
Наприкінці липня ми зібрали представників освіти, науки, ІТ-бізнесу та міжнародних організацій на публічну дискусію
а тепер перейшли до практики.
У серпні працювали з командами двох шкіл у м. Львові. Говорили про етичне використання ШІ й разом напрацювали низку реальних способів, де він може бути корисним у навчанні, де він створює можливості. Умовно їх можна об’єднати у три великі напрямки.
Для вчителя – створення інфографіки, тестів, флеш-карток, аудіо та відео, підготовка методичних матеріалів, розробка різнорівневих завдань, врахування усіх рекомендацій для дітей з особливими освітніми потребами, озвучення відео тощо.
Для оцінювання – перевірка робіт за визначеними критеріями вчителями чи учнями, аналіз і класифікація помилок, відстеження проміжних результатів.
Для самостійної роботи дітей – створення зображень і презентацій, робота з новими словами, діаграмами та графіками, кросвордами й головоломками.
Можливостей і ризиків значно більше, ніж можна вмістити у дві колонки «можна» і «не можна». Тому ми збираємо практичні кейси, щоб на їхній основі сформувати зрозумілі правила прозорого використання ШІ в освітньому процесі для учнів, учителів і батьків.
Важливо зрозуміти, де ШІ справді допомагає дитині вчитися, а де перебирає на себе розумову роботу, яку вона має виконати сама: аналізувати, порівнювати, осмислювати та шукати власні рішення.
Де ШІ економить час учителя, а де створює нові виклики, як, наприклад, з оцінюванням домашніх завдань? Коли його використання є доречним, а коли порушує академічну доброчесність? І, мабуть, найважливіше: що має залишатися винятково роботою людського розуму, незалежно від того, наскільки розумними ставатимуть технології?
Саме тому зараз разом із педагогами та учнями ми збираємо реальні кейси й перевіряємо різні підходи безпосередньо в освітньому процесі. Наступне завдання – аналіз, висновки і перша редакція наших правил академічної доброчесності щодо використання ШІ. Бо наша мета – не школа без ШІ, і точно не школа, у якій ШІ робить за дітей майже усе.
Ми вважаємо за необхідне сформувати культуру, у якій діти й дорослі вміють користуватися технологіями відповідально, прозоро і з розумінням користі і шкоди.
Щоб ШІ допомагав дитині аналізувати, шукати рішення й формувати власну думку.
