Що буде, якщо спроєктувати дитячий садок не для дорослих, а для дитини?
13
Коли говорять про реконструкцію дитячого садка, зазвичай розповідають про нові класи, меблі чи квадратні метри. Але жодна дитина не приходить у садочок заради нового ремонту.
Вона приходить гратися. Досліджувати. Бігати. Дружити. Інколи — усамітнюватися. А ще — щодня відкривати для себе щось нове.
Саме тому, плануючи оновлення садочка «МрійДій», ми почали не з дизайн-проєкту, а з дітей.
Ми уважно дивилися, як вони проживають свій день. Де їм незручно? Через що виникає безлад? Коли вони втомлюються? Які простори люблять найбільше? Де потребують більше свободи, а де — відчуття затишку й безпеки?
Не менш уважно ми слухали й батьків. Адже саме вони першими помічають, що допомагає дитині ставати самостійнішою, а що, навпаки, створює зайві труднощі.
Так створилося правило, яким ми керувалися під час реконструкції: кожне рішення у садку має робити день дитини кращим.
Ми розділили гардероб і особистий простір у групі, щоб кожна дитина мала своє місце для речей і вчилася підтримувати порядок.
Також відмовилися від універсальних приміщень, у яких усе відбувається в одному місці. Адже дітям необхідна зміна середовища. Перехід із навчального простору до творчої майстерні, зі спортивної активності — до читання чи спокійної гри допомагає природно змінювати темп дня, не перевтомлюватися й довше зберігати цікавість.
Ми не прагнули зробити інтер’єр максимально яскравим. Сучасний освітній простір не повинен постійно боротися за увагу дитини. Його завдання — створити спокійне тло, на якому головними стають дитячі відкриття, творчість, спілкування та навчання.
Навіть наш новий третій поверх потрібен для того, щоб у дітей з’явилося більше можливостей рухатися, досліджувати, навчатися в різних середовищах і щодня відкривати нові сценарії гри та розвитку.
Для нас ця реконструкція, насамперед, — це увага до дитини. Метою було оновити простір, який щодня допомагає дитині відкривати світ і зростати. Ми не запитували себе: «Яким має бути сучасний та модний дитячий садок, щоб вразити батьків?»
Ми ставили інше запитання:
«Що потрібно дитині, щоб із радістю приходити сюди щодня?»
І вже потім шукали архітектурні рішення, які дадуть на нього чесну відповідь.
Ми часто повторювали собі просте запитання: «Навіщо це дитині?» Якщо не могли чесно відповісти, рішення змінювали.
Тому в садочку не буде випадкових елементів чи елементів, щоб вразити батьків.
Наприклад, ми свідомо відмовилися від великих кольорових малюнків на стінах. Замість них обрали спокійні природні відтінки, дерево, багато денного світла та живої зелені. Такий простір не перевантажує дитину візуально й залишає місце для найважливішого — її власної творчості, гри та уяви.
Ми багато думали і про те, як діти проживають свій день. Вони не можуть сім-вісім годин поспіль перебувати в одному приміщенні й однаково добре сприймати інформацію. Тому новий простір спроєктований так, щоб дитина могла змінювати середовище: після занять — перейти до творчої діяльності, після активної гри — опинитися в тихішому місці, а за гарної погоди — навчатися чи досліджувати світ просто неба.
Ми також відмовилися від принципу, коли кожне приміщення має лише одну функцію. Простір повинен жити разом із дітьми. Сьогодні тут може проходити спортивне заняття, за годину — театральна репетиція, а ввечері — зустріч із батьками чи родинне свято. Гнучкість дає більше можливостей і дітям, і педагогам.
Навіть технічні рішення ми оцінювали не лише з погляду дизайну. Як простір виглядатиме через п’ять чи десять років. Чи легко його буде оновлювати? Чи залишатиметься він актуальним? Чи буде зручним для дітей різного віку? Ми прагнули створити садочок, який не потребуватиме постійних глобальних переробок, а зможе змінюватися разом зі своєю спільнотою.
Реконструкція на Угорській для нас — це початок нового етапу. Ми створюємо середовище, яке буде розвиватися разом із дітьми, прислухатися до них і залишатися сучасним навіть через багато років.
Дізнайтеся більше про МрійДій у Львові та завітайте на адаптаційні дні
Реєстрація
